Сьогодні в моєму житті особлива дата.
Рівно 5 років тому - 8 квітня 2013 року Президент Університету «Україна» Петро Таланчук довірив мені очолити Вінницький інститут Університету «Україна».
І у 29 років я стала наймолодшою серед керівників закладів вищоі освіти в Україні.
«Молодість - це недолік, який швидко проходить, Ганнусю», - сказав мені тоді Петро Михайлович, і додав жартома: «Більше недоліків у тебе нема»)))
Про недоліки, так само як і про успіхи 5-річки судити, напевне, не мені.
Але я щиро хочу подякувати за довіру!
Я радію з того, що нам, фактично, за дуже короткий термін вдалося зробити практично неможливе. І я з упевненістю можу сказати, що сьогодні Вінницький інститут Університету «Україна» є успішним закладом.
Ми займаємо свою нішу у Вінницькому регіоні, та й на теренах усієї держави.
Ми сформували потужний колектив відданих своїй справі професіоналів.
І сьогодні ми можемо говорити про наш системний стабільний розвиток.
Ми маємо успішну грантову та міжнародну діяльність.
Ми маємо неабиякі здобутки у науковій царині, особливо - у галузі інклюзивноі освіти.
І не зважаючи на усі перешкоди і труднощі, часто - не завдяки, а всупереч, ми, тим не менш, виконуємо нашу соціальну місію єдиного у регіоні інклюзивного закладу вищоі освіти.
Дякую усім тим, хто впродовж цих 5 років був та залишається в житті та в історії нашого інституту. Хтось допомагав і сприяв. А хтось - навпаки)) Але відтак - робив нас сильнішими, а отже - успішнішими!
Дякую кожному, хто відданий своїй справі освітянина і чесно виконує взяту на себе місію. Ви - найкращі! А отже попереду ми маємо гарні перспективи та успіх! Разом зможемо все!