Ми плачемо щодня....
Не будемо вам писати про тисячі переселенців, яким ми вже допомогли. Але є дві історії, які ми вам мусимо розказати.
1. Дівчата з Чугуєва, який бомбили вакуумними бомбами, і ці дівчата скоріш за все - втратили все. Прийшли за допомогою - їжа, гігієна. Отримали. Попросили ліки для своєі мами, коли отримали - взяли половину, і сказали, що інша половина хай залишиться для допомоги іншим таким як вони. А потім попросили стати волонтерами Соціальна перспектива, коли просто побачили, як ми працюємо.
2. Дівчина з Маріуполя, яка отримала раніше допомогу, сьогодні в подяку принесла бєрци на передову. Бо знає, що допомога на передову, для нас є пріоритетом.
Маріуполь, Чугуєв, Краматорськ, Ізюм, Харків - ці міста, з яких до нас звертаються біженці по допомогу. Ми з кожним спілкуємося. Люди нам розповідають свої історії. І після кожних таких звернень, у нас сльози на очах....
Люди, які втратили все, яким немає куди повертатися, пропонують свою допомогу....
На завершення.
Так, звертаються просто мешканці Вінницької області і просять допомогу.
Була дівчина, яка просила книжки для свого сина, мешканка Вінницькоі області. Ми відмовили. Пояснили суть нашого збору книг. Пояснили, що у Вінницькій області є бібліотеки, є книжкові магазини, є можливість піти і купити, якщо немає грошей, можливо, є меценати, до яких вона може звернутись і попросити. Але ж ні! Дайте мені книжки, які ви збираєте для українських евакуйованих дітей! Ну, Ок. Стали поганими для неі. Переживемо. Добре, що така одна знайшлася серед мільйонів.
Були мешканці Вінницькоі області, які приходили за допомогою, бо як вони думали, що ми допомагаємо всім підряд. Відмовили. Ми пояснили наші теперішні пріоритети. Що допомога - не безлімітна. І якщо хтось іі отримує на більш-менш безпечній території, ця людина забирає у тих, кому ця допомога об’єктивно зараз є більш потрібною. Люди зрозуміли.
Я не знаю, як працюють інші організації, мене, якщо чесно, це не цікавить. Ми несемо відповідальність лише за себе.
Принципи, за якими ми допомагаємо:
1. Наш пріоритет #1 - фронт.
Ми возимо допомогу на передову, хлопцям: медикаменти, їжа, гігієна і зараз вже спецодяг і гаджети.
Передаємо ім в руки. Бо тільки так ми впевнені, що допомога дійде безпосередньо нашим захисникам і захисницям.
2. Пріоритет #2 - люди з деокупованих територій; люди на прифронтових територіях; біженці, які нам пишуть заяви, залишають копії своїх документів, і яким ми точно бачимо, що потрібна допомога.
Ці принципи розділяють наші партнери за кордоном. Того нам довіряють і допомагають.
Дякую усім за розуміння і за людяність!
Яка є навіть у тих, хто втратив все.
Про тих, у кого іі немає, писати не буду. Бо такі теж є, на жаль, але на них у мене просто немає часу. Господь ім суддя.
З повагою,
