Сьогодні ми схиляємо голови в скорботі та вдячності перед мільйонами невинних людей, чиї життя були забрані страшною трагедією Голодомору 1932–1933 років.

Це — не просто сторінка в історії. Це біль, який досі відгукується у серці кожної української родини.

Ми пам’ятаємо.

Пам’ятаємо тих, хто боровся за життя.

Тих, хто не вижив.

Тих, чию правду намагались стерти.

 Запалімо сьогодні свічку пам’яті — у вікні, у серці, у молитві.

Щоб світ знав: український народ не зламали.

Щоб наші діти ніколи не пережили того, що пережили їхні пращури.

Щоб пам’ять стала силою.

Колектив нашого інституту вшановує кожну загублену долю, кожен зірваний колосок, кожну історію, що стала мовчазним свідком геноциду.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Живемо.