Привітання від Президента Університету Україна до 22-річчя!

"Здавалося б, просте число – 22. Але у моєму житті воно виявилося доленосним: у 22 роки я поступив вчитися у славний Київський політехнічний інститут; через 22 роки після закінчення я став 22-м його ректором, до того ж в історії цього славетного інженерного закладу вищої освіти, я був першим ректором, обраним колективом на демократичній основі. І ось уже 22 роки я очолюю Університет «Україна». Так що число 22 для мене особливе, воно визначає важливі східці мого життя і формує моє відповідне ставлення до нього.

Після цього, дещо пізніше, моя дружина, Ірина Володимирівна, «блукаючи» по інтернету, на ткнулася на цікаву публікацію: «Значення числа 2 в нумерології» і розповіла мені про це. Ознайомившись з цією публікацією, я був здивований. Виявляється, що «Двійка» в якості одного із Головних чисел – це «вісь симетрії», точка рівноваги, яка забезпечує стан спокою нашого внутрішнього світу. А коли ми маємо у нашій психоматриці дві двійки, то нам дуже поталанило. Бо це означає, що ви заражені енергією, яка сприяє роботі і контактам з людьми. Те, що мені здавалося випадковим у моїй долі, вистроїлося у чітку закономірність.

Університет «Україна» був створений як відповідь на виклики непростого шляху народження української держави, отже, волею Провидіння й стараннями небайдужих науково-педагогічних працівників та державних службовців було створено інклюзивний заклад вищої освіти.

Аналізуючи 22-річний вік існування Університету, я б, дещо умовно, виділив три таких етапи.

І. Організаційне зростання: 1998 – 2003 рр.

За цей період було створено Університет «Україна» і сформовано його мережу – понад 20 територіально відокремлених структурних підрозділи (ТВСП), контингент студентів на кінець 2003 року складав 18 123 осіб.

ІІ. Бурхливе зростання: 2004 – 2008 рр.

На цьому етапі у 2007 році Університет «Україна» отримав загальний IV рівень акредитації. У навчальний процес було впроваджено інноваційні технології викладання, зокрема – дистанційне навчання.

У цей час було сформовано більше 300 локальних центрів дистанційного навчання. Контингент студентів на кінець 2008 року становив понад 47,0 тисяч – Університет «Україна» став найбільшим за кількістю студентів закладом вищої освіти в Україні.

На цей період припадає також завершення будівництва університетського комплексу по вул. Львівській, 23, до складу якого увійшли видавничо-друкарський комплекс, бібліотека, реабілітаційний центр, відеоаудіостудія, студентська їдальня і, звичайно ж, сучасні аудиторії, лабораторії тощо.

ІІІ. Стабілізація: 2009 – 2018 рр.

Цей етап характеризується продовженням пошуку власного іміджу в освітній галузі як України, так і Європи. Запроваджуються елементи корпоративної культури університету. Було отримано ліцензію на навчання іноземних студентів. Перше, що хотілося б зазначити: якби нас не оцінювали сьогодні освітянська спільнота, українське суспільство і влада, беззаперечним є те, що народження і діяльність Університету «Україна» упродовж 22-х років є явищем у новітній історії України дуже оригінальним, цікавим і важливим. Цей навчальний заклад утверджує демократичні стандарти стосовно прав людини на освіту серед країн Центральної та Східної Європи. Це не такий частий у нас приклад, коли інноваційна ідея однієї людини стала реальною справою багатьох. Адже участь у створенні університету брали, крім Київської міської ради, також обласні ради більшості регіонів України. Правдою є і те, що створення університету сталося не з власної волі влади а насамперед завдяки ініціативі активних українських громадян. Надалі влада тих років проявила розуміння і підтримала ідеї реалізації доступу до освіти і культурних цінностей широких верств населення, зокрема людей з обмеженими можливостями, ідеї оновлення змісту освіти в українській державі. І я із вдячністю називаю тих, хто сприяв становленню та розвитку університету: міністрів освіти М. З. Згуровського, В. О. Зайчука, В. Г. Кременя, міністрів праці та соціальної політики І. Я. Саханя і М. М. Папієва та ін. Хочу окремо подякувати тодішньому меру м. Києва О. О. Омельченку, який особисто багато зробив для підтримки Університету «Україна». На жаль, починаючи із «молодої команди» Черновецького, всяка підтримка з боку київської влади була припинена. Більше того, замість допомоги і сприяння Університет «Україна» останнім часом стикається навіть зі спротивом нашій справі, і не тільки від київської влади.

Прикладів такого супротиву можна назвати десятки, починаючи з ненадання державного замовлення на підготовку фахівців і потурання силовими структурами держави забаганкам рейдерів, що захопили корпус №1, і закінчуючи бюрократичними відписками безвідповідальних чиновників Київської міської державної адміністрації з ґрунтовними посиланнями на закони, їх статті й частини цих статей у вирішенні проблем доставки людей з інвалідністю на навчання до Університету «Україна». І те, що університет таки відбувся і досить успішно працює попри владну байдужість, переконливо свідчить, що в українському суспільстві зародилися і наростають процеси творення громадянського суспільства, якому належить майбутнє. Я сподіваюсь, що нас незабаром почують! Однак заради справедливості слід наголосити, що у цей важкий для України час Міністерство праці і соціальної політики не покинуло наших студентів, а всіляко їм допомагає. Щиро дякуємо керівництву держави та міністрам всіх часів, які очолювали це міністерство.

Неможливо не визнати, що в державі створено потужний, дієздатний колектив сучасного закладу вищої освіти, в якому нині навчається за понад 100 спеціальностями різних освітніх рівнів і працює понад 12 тисяч студентів і співробітників. За інтенсивністю роботи щодо підготовки фахівців Університету «Україна» не має аналогів в Україні. І справді, за 22 роки існування Університет «Україна» підготував понад 170 тисяч фахівців, у тому числі понад 10 тисяч людей з інвалідністю.

Уявіть собі, шановні колеги, у скількох душах ми запалили вогники надії на краще життя, а можливо, й на щастя. Цим внеском своїм ми добавили розхрістаному світу трішки світла і тепла. Хіба на це можна жаліти зусилля і хіба це не може бути життєвою і святою професійно-особистісною дорогою життя для багатьох педагогів, науковців і вихователів?

Народження Університету «Україна» як відповіді на виклики часу автоматично призвело до того, що він, Університет «Україна», став першим закладом з широким впровадженням прийомів, засобів і технологій інклюзивного навчання у вищій школі. Тут ми є справжніми піонерами і це визнає не тільки наша, але й міжнародна освітянська спільнота. Переконливим свідченням цього є регулярне проведення міжнародних конференцій, яких уже відбулося 20 на означену тематику. А той факт, в Університеті «Україна» було захищено 9 докторських та 40кандидатських дисертацій з проблем інклюзивної освіти, підсилює сказане мною.

Наразі необхідно наголосити на тому, що все добре й позитивне, що можна покласти в скарбницю Університету «Україна», було досягнуто насамперед завдяки зусиллям багатьох сотень співробітників – науково-педагогічних працівників, учбово-допоміжного і адміністративно-управлінського персоналу, тисячі студентів. Я хочу низько вклонитися і подякувати всім тим, хто своєю звитяжною повсякденною працею примножував здобутки нашого університету. Честь їм і слава!

Якщо говорити про сьогодення Університету «Україна», то слід визнати, що він належить до потужних освітянських структур вищої освіти. Сьогодні – це заклад вищої освіти четвертого рівня акредитації, у якому функціонують 100 спеціальностей різних рівнів кваліфікації, ліцензійний обсяг яких складає 13438 осіб".

«Слава Україні – нашій Батьківщині!» і «Слава Університету «Україна»!

Петро Таланчук (з Альманаху до 22-річчя)