30-річчя Незалежності України є гарною нагодою згадати про якісь знакові для кожного з нас речі.
Ця історія журналістів газети «33-й канал» про наш Подільський Афон – Лядівський скельний монастир.
Про те, як одна книга може зробити свій внесок в історію нашого краю.
І про те, як автор «МОНАСТИРЯ» віддав нагороду простому робітнику...
А для нас - це частина нашоі історії. Бо автор книги є професором, завідувачем кафедри Бізнесу і права нашого інституту Давиденко Віталій Володимирович.
Це дивовижне місце мені вперше показав талановитий науковець та літератор Віталій Давиденко.
У своїй книзі «Монастир» він розповів про це чудо Вінниччини і привернув увагу всієї України до тисячолітнього Лядівського Усікновенського скельного чоловічого монастиря. Він по-справжньому опікувався і опікується відновленням цієї святині у Могилів-Подільському районі.
Мало хто знав наприкінці 90-х років ХХ століття про закинуту пам’ятку історії і української духовності на Вінниччині – скельний монастир, що у селі Лядова. Один із найстаріших монастирів на Україні, заснований преподобним Антонієм, який, за переказами, згодом заснував Києво-Печерську лавру. Доля монастиря надзвичайно непроста і драматична. Його знищували, переосвячували, але він відроджувався як православна святиня національного масштабу.
– І не лише національного, — розповідає Віталій Давиденко. — Це вже переросло у надзвичайно важливе місце паломництва для віруючих з усього православного світу. Мені самому особисто багато разів доводилось зустрічати у монастирі численні делегації з-за меж України: від монахів з грецького Афона – до делегації представників збройних сил США, які спеціально відвідували наш Подільський Афон. А зрештою, хто знає, хто ж насправді перебуває серед щоденних паломників монастиря.
– Знаю, що твою увагу до монастиря глибоко шанують монахи.
– По суті, книгою «Монастир» народжувався поштовх до того, що Лядівську скельну святиню стали відносити до 7-ми чудес Вінниччини. Це ж дійсно диво – монастир на Вінниччині, який пов’язаний з іменем преподобного Антонія і підійшов до свого тисячоліття. Тоді я не лише як науковець, а як державний управлінець побачив масштабність відродження святині та відзначення її ювілею. Так з’явились пам’ятна срібна ювілейна монета про монастир, така ж поштова марка, Указ Президента України, Постанова Верховної Ради України, що дали поштовх реставраційним і відновлювальним роботам і прокладанню сучасної асфальтованої дороги до самого підніжжя обителі.
Ось так ці ідеї були матеріалізовані. Тоді, у 2013-му, під час святкування 1000-річчя святині, за орденами та нагородами на сцені біля підніжжя Лядівського монастиря зібралися чи не всі високопоставлені чиновники Вінницької області. Звісно, на сцену запросили і автора книги «Монастир» Віталія Давиденка. Останнім... Йому вручили орден Преподобних Антонія і Феодосія. Але цю свою високу нагороду Віталій Давиденко передав через ігумена монастиря Антонія простому робітникові Дмитрію, який тоді щоденно возив на тачці камінь нагору для спорудження братського спільножительного корпусу для монахів і послушників...
Ось так одна книга може зробити свій внесок в історію і запам’ятатися за тридцятиріччя Незалежності України. До речі, книга про Подільський Афон була перевидана 6 разів загальним накладом понад 30 тисяч примірників. А автор отримав за неї літературну премію імені Михайла Стельмаха. Всі кошти від реалізації книги та від літературної премії доктор політичних наук, професор, заслужений працівник соціальної сфери України Віталій Давиденко передав на відновлення монастиря.
